Право громадян на відпочинок
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Відповідно до ст. 45 Контитуції України кожен, хто працює, має право на відпочинок.
Час відпочинку – проміжок часу, протягом якого працівник згідно з законодавством та локальними нормативними актами вільний від виконання трудових обов’язків і який він має право використовувати на свій розсуд.
Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня для окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.
Час відпочинку передбачається також Кодексом законів про працю, а саме:
– перерва для відпочинку і харчування;
– вихідні дні;
– святкові і неробочі дні;
– відпустки (основні та додаткові).
Статтею 66 КЗпП України передбачена перерва для відпочинку і харчування. Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи.
Статтею 67 КЗпП України передбачені вихідні дні . При пятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні – один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при пятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації.
У випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.
Стаття 71 КЗпп України передбачає заборону роботи у вихідні дні.
Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборчого органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством.
Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках:
1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;
2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;
3) для виконання невідкладних, наперед непередбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;
4) для виконання невідкладних вантажно- розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.
Працівники також мають право на щорічні відпустки, умови, порядок і тривалість надання яких визначається Законом України «Про відпустки», КЗпП та іншими нормативно – правовими актами.
Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Стаття 4 Закону України «Про відпустки» передбачає такі види відпусток:
1) щорічні відпустки- основна відпустка, додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткова відпустка за особливий характер праці, інші додаткові відпустки передбачені законодавством ;
2) додаткові відпустки у звязку з навчанням;
3) творча відпустка;
4) соціальні відпустки;
5) відпустки без збереження заробітної плати.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Згідно ч.5 ст. 10 Закону України «Про відпустки» право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.
Законодавством передбачено коло категорій працівників, яким щорічні відпустки за їх бажанням надаються в зручний для них час, зокрема неповнолітнім, інвалідам, ветеранам праці.
За час відпустки за працівником зберігається місце роботи і середній заробіток (ст. 74 КЗпП України), що є найважливішою гарантією використання відпустки за призначенням, тобто для відпочинку.
Головний державний інспектор праці
ТДІзПП у Полтавській області Лариса Братусь
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
